Журливая Олена Костиевна

Дата народження — 24 червня — 1898 Дата смерті — 10 червня — 1971 Котова Олена Костівна (літературний псевдонім — Олена Журлива) народилася 24 червня 1898 долі в м. Сміла на Черкащині в багатодітній сім’ї сільського вчителя. Закінчивши початкову школу, екстерном склала іспити в Уманській гімназії й вступила на філологічний факультет (за конкурсом атестатів) Вищих жіночих курсів у Києві, який закінчила 1922 долі, одержавши диплом кандидата філологічних наук.

Опісля вчителювала в школах Києва, Харкова, Дніпропетровська, Москви, Кіровограда. 1914 долі майбутня поетеса була заарештована царською поліцією за долю в демонстрації в день відзначення пам’яті Т.

Г. Шевченка.

Природа щедро обдарувала Олену Журливу: у молодості вона чудово співала й гастролювала по Україні з концертами як відома поетеса-співачка. А в театральний сезон 1929-1930 рр.

Її було запитаний до столичної Харківської опери. Та все-таки основним її покликанням була поезія. Віршувати почала рано; перший вірш «Чогось німа, чого — не знаю» побачив світ в «Рідному краї», коли юній поетесі минуло лише 11 років, а перша збірка поезій «Металом горно» вийшла в 1926 році. Вона друкує свої поезії в різних антологіях, підручниках, журналах «Глобус», «Червоні квіти», «Червоний шлях», «Більшовик», «Кадри» тощо. На тексти поетеси композитори П.

Козицький і В. Косенко створюють пісні. 1930 долі побачила світ Друга книжка віршів — «Багряний світ». У ній поетеса зірко вдивляється в нове життя республіки й свою радість втілює в пристрасні рядки: «У буянні сил, як сік із грона, пливе життя уздовж доріг… » Та невдовзі їй довелося гірко розчаруватися. Приголомшливі сфальшовані судові процеси над вигаданими «ворогами народу» із СВУ, самогубство Хвильового й Скрипника, масові арешти творчої інтелігенції вселяють у серце поетеси тривожні передчуття й не спонукають до творчості. Ті гіркі передчуття виявилися небезпідставними: Олену Журливу було арештовано 1938 долі в Москві. Кілька місяців тривало слідство, і лише 26 квітня 1939 долі особлива нарада НКВС СРСР засудила поетесу до позбавлення волі у виправно-трудових таборах Алтаєві на три роки. 27 лютого 1957 долі у зв’язку з реабілітацією президія правління СПУ поновила Олену Журливу в лавах Спілки письменників з 1934 долі й сприяла виданню збірки її вибраних поезій. Згодом вийшли ще кілька книжок її віршів: «Земля у цвіту», «Червоне листя», «Хто знає, як рік минає», «Голуби». «Ой літечко, літо», «У нашої Наталі», «На зеленому городі». Більшість із їх укладені з давно написаних поезій. Із концтаборів поетеса повернулася з украй підірваним здоров’ям і останнє десятиліття була прикута до ліжка тяжкою недугою Померла Олена Журлива 10 червня 1971 долі Вкіровограді.