Перехід молодших школярів до середньої ланки навчального закладу. Поради для батьків п’ятикласників

Перех І Д молодших Школярів до середньої ланки Навчального закладу Період переходу молодших школярів до середньої ланки навчального закладу, як правило, пов’язаний із певними ускладненнями як для дитини, так і її батьків. Упродовж одного-трьох місяців відбувається процес адаптації, який не завжди позитивно позначаться на успіхах дитини. Умови навчання в середній школі висувають більш високі вимоги до інтелектуального й особитісного розвитку, до навчальних знань. Діти вступають у новий період життя, коли закінчується шкільне дитинство і починається отроцтво.

Відбуваються зміни у психіці дитини. Перебудовуються сформовані раніше життєві поняття. Шкільне навчання сприяє розвитку теоретичного мислення, у доступних цьому вікових формах. Завдяки розвитку нового рівня мислення відбувається перебудова всіх інших психічних процесів, тобто «пам’ять стає мислячою, а сприйняття думаючим». Якщо в початковій школі діти тільки знайомилися з навчальною діяльністю, то в середній — опановують основи самостійних форм роботи, більш активно розвиваються пізнавальна й інтелектуальна сфери.

У цей період діти починають виробляти свої власні погляди, зокрема й уявлення про цінності життя, а головне — про значущість навчання. Багато дітей бувають не готові відповісти собі на всі ці запитання. Тобто в дітей виникає «вакуум мотиву» навчання, що характеризується тим, що колишні уявлення дитини про навчання, цінності вже не влаштовують, а нові ще не вироблені, не усвідомились, не виникли.

Тому на запитання: «А чи любиш ти вчитися?» — діти часто відповідають: «Не знаю…»Тому тут велика роль належить батькам, які повинні допомогти дітям сформувати певні поняття, мотиви навчання: «Для життя вчимося, а не для школи»; «Яким я стану — залежить тільки від мене»; «Я дорослішаю і це накладає на мене велику відповідальність за те, що відбувається навколо мене».Ще один важливий аспект труднощів — це труднощі у спілкуванні класного керівника з батьками і навпаки. На відміну від початкової школи, батьки одержують тепер інформацію про своїх дітей від різних учителів і можуть порівняти різні думки про свою дитину за різних обставин шкільного життя. Батьки порівнюють ті і ці невдачі, зміни в поведінці дітей і намагаються пояснити це неправильним ставленням учителів, особливо класного керівника до своєї дитини. Це може породити непорозуміння. Декілька порад для батьків п’ятикласників!

Потрібно допомогти дитині навчитися самостійних способів здобуття знань: уміння користуватися додатковою літературою, довідниками, словниками, навчальними відео — й аудіокасетами тощо. Батьки повинні бути готові до того, що, якщо не допмогти дитині в цей період, може відбутися зниження інтересу до навчання. Може з’явитися синдром «розчарування» школяра у своїй позиції, як учня, а також небажання виконувати навчальні завдання на уроках і особливо вдома, небажання відвідувати школу через невиконані уроки. А в результаті — виникнення конфліктів із учителями, батьками. Але це може не відбуватись, якщо правильно пояснювати дитині, що з нею відбувається.

А відбувається от що. У цей період діти починають виробляти свої власні погляди, зокрема й уявлення про цінності життя, а головне — про значущість навчання. Багато дітей бувають не готові відповісти собі на всі ці запитання. Тобто в дітей виникає «вакуум мотиву» навчання, що характеризується тим, що колишні уявлення дитини про навчання, цінності вже не влаштовують, а нові ще не вироблені, не усвідомились, не виникли. Тому на запитання: «А чи любиш ти вчитися?» — діти часто відповідають: «Не знаю…»Тому тут велика роль належить батькам, які повинні допомогти дітям сформувати певні поняття, мотиви навчання: «Для життя вчимося, а не для школи»; «Яким я стану — залежить тільки від мене»; «Я дорослішаю це накладає на мене велику відповідальність за те, що відбувається навколо мене».Батьки порівнюють ті і ці невдачі, зміни в поведінці дітей і намагаються пояснити це неправильним ставленням учителів, особливо класного керівника до своєї дитини.

Це може породити конфлікт. Не поспішайте. Подумайте. Поміркуйте. Осмисліть отриману інформацію про свою дитину, поспостерігайте за нею і спробуйте ще раз зустрітися з учителем і в спокійній обстановці розповісти про особливості дитини, про проблеми, які виникли під час вивчення предмета, який викладає цей учитель.

Вислухайте рекомендації вчителя. Повірте, коли вчитель довідається від вас про продлеми дитини, йому буде легше переборювати бар’єр у взаєминах. Головне — необхідно запевнити дитину в тому, що ви завжди поруч, підтримаєте, допоможете. Пам’ята йте: «Якщо дитину підтримують, вчиться впевненості в собі».

Вашій дитині в перші місяці навчання потрібна буде ваша пильна увага. Увага — це так просто, але дуже необхідно: — Контакт очей — дивіться на дитину з любов’ю і впевненістю. — Ласкавий дотик — частіше доторкайтеся до дитини, просто кладіть руку на руку чи на плече. — Пильна увага — умійте слухати дитину, а не тільки чути. Чим нижче самооцінювання, тим більше труднощів у дитини у школі. Перша умова шкільного успіху — самооцінність дитини для її батьків. Будьте прихильні до її дитячих проблем.

Згадуйте частіше себе у її віці. Що почували ви, у чому відчували утруднення? Виряджайте дитину тільки з позитивними емоціями. І останнє — незважаючи на всі життєві негаразди, розвивайте емоційну сферу дитини. Намагайтеся влітку побувати в музеях, на виставках, у театрі, здійсніть похід на лоно природи і присвятіть його тільки дитині, а не друзям.

Повірте, це запам’ятається надовго і підживлятиме позитивними емоціями душу вашої дитини протягом усього навчального року.