Симонов Микита, 9 клас

Симонов Микита, 9 клас «Б» школи №1308 р. Москви Війна! Слово, що означає смерть, голод, руйнування й жах. Всі люди бояться її, розуміючи, що може відбутися з ними під час війни. Навіть військові люди, солдати й офіцери, не хочуть війни, тому що вона несе тільки горе й нещастя. Проте, віддавна війни були головною зброєю для дозволу територіальних, релігійних або політичних конфліктів. Деякі держави були створені за рахунок воєн, захоплень і зіткнень Як відомо, скільки людей, стільки й думок, але мені здається, що які би серйозні розбіжності між країнами не виникали, їх треба намагатися вирішувати мирним шляхом.

За всю історію людства від катаклізмів загинуло менше людей, чим від воєн. Самі кровопролитні звади були: Перші й Друга Світові війни, у яких брали участь ті самі країни.

Я вважаю, сучасне покоління не усвідомлює весь жах війни, для цього її треба пережити Друга Світова війна торкнулася й мою родину. Я хочу розповісти історію мого дідуся Лева Ілліча Симонова, що пройшло війну від початку до кінця Лев Ілліч народився в 1918 році, учився в технікумі за фахом приладобудування. В 1939 році він був покликаний на термінову службу в Москву й два рази брав участь у параді на Червоній площі. 2 травня 1941 року мій дідусь відправився на Західну границю, на службу в танкові війська. Танків було мало, і їхня боєздатність була досить скромна. 22 червня 1941 року, без оголошення війни, німецькі окупанти перейшли границю Радянського Союзу. У цей же день Лев Ілліч одержав наказ пройти з 22 танками в тил ворога.

У результаті бою, загін дідуся розбив 10 ворожих бойових одиниць 20 жовтня 1941 року старший сержант СИМОНОВ Л. И. одержував танк КВ, значно переважаючою потужністю свого попередника Мій дідусь брав участь в обороні Москви, де німецькі війська понесли перші серйозні втрати. Лев Ілліч одержав медаль «За оборону Москви». У боях під Харковом і Орлом, загоном Лева Ілліча, були знищені 3 важких танки, у тому числі й «тигр». В одному з боїв, незважаючи на зламану в танка гусеницю, дідусь і його загін не покинули бойовище, а продовжували вести вогонь У боях за звільнення Києва старший сержант Симонов був важко поранений (у цілому за увесь час війни в нього було 4 поранення).

28 грудня 1942 Лев Ілліч став членом екіпажа командира бригади Куриста. Командир бригади був унікальною людиною й професійним військовим, вона перетворив своїх підопічних у справжніх віртуозів танкових боїв Є кілька цікавих моментів у житті мого дідуся. Так, в одному бої снаряд, що летить, потрапив у гарматний отвір танка, але бойова машина Лева Ілліча продовжила рух, незважаючи на смертельну небезпеку для життя танкістів. Одним з останніх подвигів дідуся була участь у звільненні Праги. У самому кінці воєнних дій 19411945 років, танк сержанта Симонова підірвався на міні. Всі члени екіпажа загинули, крім дідуся.

Додому ця хоробра людина повернулася в 1946 році Усього мій дідусь одержав 24 військові нагороди, серед яких: орден Червоного прапора, Червоної зірки; медаль «За бойові заслуги», «За оборону Москви» і т. д.

Він міг стати Героєм Радянського Союзу, але так і не одержав це почесне звання Про дідуся часто писали у фронтових газетах, от назви деяких статей про нього: «Бий німців, як комуністи Симонов і Трубин», «Переможець нерівного бою», «Російський богатир»,Эпиграф — «Я хочу йти в бій комуністом і битися з ворогом побольшевистски, не жалуючи крові, а якщо знадобиться, і життя». Чому я спадкоємець Перемоги, запитаєте ви? Мені здається, тому що я живу в країні, що перемогла в цій важкій війні.

Я шаную спадщину, що залишилася нам від людей, що пройшли через грізні військові роки. Обоє мої дідусі воювали за нашу країну, і обоє минулого нагороджені бойовими орденами й медалями. Я поважаю, пам’ять всіх тих, хто не тільки боротьбою на фронтах, але й своїми трудовими подвигами наближав довгоочікувану Перемогу.

Я почуваю свою емоційну причетність подіям того давнього років і не утомлююся дякувати поколінню наших дідусів і бабусь за їхню велику Перемогу!