Сім шляфроків
В оповіді Б. Лепкого «Сім шляфроків» знайшли своє відображення події першої світової війни. Російський та австро-угорський царі воювали між собою за сфери впливу, за володіння світом. В гігантську «м’ясорубку» кинуто сотні тисяч солдатів, які віддавали життя і здоров’я за чужу славу.
Та найстрашніше те, що в районі бойових дій опинялося мирне населення. Кому вдавалося, той виїжджав поїздом, покидаючи худобу, роками нажите добро. В паніці губили дітей, залишали хворих старих батьків. Рятувалися, як могли. Адже перепадало з обох воюючих сторін.
Одні «палили, мордували, в Сибір відсилали». Інші страчували нібито «за зраду», допомогу противникові. Їхали люди «як у пропасть», бо й там, «на Мадярщині», навряд чи хто їх чекав. Молода пані теж тікала від воєнного лихоліття. їй довелося поспіхом сідати у поїзд, тому не захопила одягу. Тепер була у подраній блузці, домашній спідниці і дуже цього соромилася.
Адже вдома залишилося так багато одягу. Та де там дім! Краще вже в такому, ніж під владою ворогів.
Отже, війна неприпустима, це жорстоке і ганебне явище, яку б мету воно не переслідувало. І треба зробити так, щоб не було воєнних конфліктів, вирішувати усі проблеми за столом мирних переговорів.
Сім шляфроків